Мистецтво розкадрування – для чого воно нам?
Розкадрування (Story-board) – це важлива частина творчого процесу. Простими словами – це серія ілюстрацій, які відображаються послідовно та дають зрозуміти, який вигляд матиме майбутнє відео.
Це, по суті, великий комікс фільму або якийсь його фрагмент, створений заздалегідь. Він допомає режисерам візуалізувати сцени і знайти потенційні проблеми ще до того, як вони справді виникнуть.

Крім цього, дозволяє експериментувати зі зміною хронологічного порядку подій, аби зробити сюжет переконливішим. У процесі розкадрування можна ефективно описати більшість технічних деталей – як у самому малюнку, так і в його описі.
Деякі з режисерів, наприклад брати Коени, готували розкадровки, перш ніж передати презентацію про майбутній фільм своїм спонсорам. За їхніми словами, це допомагало отримати бажану цифру в бюджет. Адже так вони могли чітко показати, де і як будуть використовуватися гроші.

Проте більшість режисерів розкадровують тільки певні сцени. А є й такі, які повністю відмовляються від такої можливості.
Трохи історичних фактів....
Створення ідеї приписують одному із засновників світового кінематографа – Жоржу Мельєсу. Він використовував розкадровки для візуалізації запланованих спецефектів. Проте сам процес розкадрування у тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні, розробили у Walt Disney Productions на початку 1930-х років.

У біографії Волта Діснея його донька Діана пояснила, що перші повноцінні розкадровки створили для короткометражного фільму "Три поросята" 1933 року.
Дісней наштовхнув аніматора Вебба Сміта на ідею малювати сцени на окремих аркушах паперу та закріплювати їх на дошці оголошень, щоб розповісти історію послідовно. Так з'явилися перші розкадровки.
Врешті, Дісней визнав, що робота художників розкадровки та аніматорів відрізняється, тож забезпечив їм власний окремий відділ. Другою студією, яка переключилася з "сюжетних нарисів" на розкадровки, була Walter Lantz Productions на початку 1935 року. Вже до 1938 року їх використовували усі американські анімаційні студії.

Фільм 1939 року Віктора Флемінга – "Віднесені вітром" – був одним із перших фільмів у режимі реального часу, який був повністю розкадрований. Для оформлення кожного кадру фільму продюсер Девід О. Селзник найняв на роботу художника-постановника Вільяма Кемерона Мензіса.
То для чого ж нам розкадровки?
Розкадрування – це фактично план при створенні відео. Вона, подібно до сценарію, візуально направляє команду продакшину протягом усього виробничого процесу. Розкадрування може бути чим завгодно: від створених вручну начерків, схожих на комікси, до комп'ютерних малюнків.
Найкращий спосіб поділитися своїм баченням. Усі стикалися з ситуацією, коли намагалися щось пояснити, а інша людина просто не розуміє, що ви маєте на увазі. Коли у вас є розкадровка, ви можете показати людям, який вигляд матиме відео.

Набагато полегшує відеовиробництво. При розкадруванні відео вимальовується чіткий план, який включає усі необхідні кадри, порядок їхнього розміщення та взаємодію зі спецефектами. Це справді зручно, адже гарантує, що ви не забудете жодної сцени.

✓ Економить час. Хоча для створення розкадровки може знадобитися певний час,у кінцевому підсумку це заощаджує на доопрацювання відео пізніше. Це не тільки допоможе пояснити своє бачення команді, але і зробить процес створення більш плавним.